TEMA 8

Українська культура ХІХ століття

 

 

Життя та творчий доробок Т.Шевченка.

 

Т.Шевченко є основоположником української нової літератури – в його творах започатковані ті тенденції, що й понині є своєрідними дороговказами нашої культури. Сам великий Кобзар так охарактеризував свій життєвий та творчий подвиг: "Історія мого життя – це історія мого народу". Ототожнення з гіркою долею українців та повсякчасна боротьба за їхні права становила собою основу життєвої концепції Т.Шевченка.

Шевченко – національний символ України, в свідомості багатьох поколінь він значить куди більше, ніж просто поет і художник. Правда, в монументальних рисах часто губиться людяність,  справжня природа видатних діячів. Та для людей уявляється мало цікавим розглядати “мумію”, нехай прикрашену та оздоблену. Для справжнього розуміння Шевченка великою вдачею є показати генія в земному масштабі, в повсякденному оточенні. В той же час існує небезпека заниження значення видатної особи, її штучного, невиправданого спрощення, стилізації.

 

Українська література ХІХ століття.

 

ХІХ століття характеризувалося в Європі стрімким зростанням націоналістичних настроїв. Для української культури ХІХ століття стало початком формування свідомих українців із вдосконаленим апаратом – національною мовою. Саме поява твору І.Котляревського "Енеїда" вважається початком нової української літератури – автор переконливо довів, що українці мають самодостатню багату мову. Знаменно, що саме Т.Шевченку належить перший поетичний вінок “На вічну пам’ять Котляревському”(1838). За допомогою художніх деталей він розкриває глибоко національний характер особи свого великого попередника. Тут згадка і про убогу Україну, і про її чарівну природу, і про славетне козацтво, і про рідного соловейка... В дусі фольклорних традицій автор проводить паралель між соловейком й поетом. Це дало йому можливість не лише визначити місце Котляревського в новій українській літературі, а й психологічно вмотивувати його творче безсмертя.

Варто відзначити й діяльність таких літераторів, як Марко Вовчок, Іван Франко, Панас Мирний та інші. Всі вони вибудовували свої літературні концепції, опираючись на українську культурну традицію.

Розвиток української літератури в другій половині 19 ст.  проходив  в умовах застосування Валуєвського циркуляра,  що  забороняв вживання української мови. Незважаючи на це, у другій половині 19  ст.  з'являються  нові  імена письменників,  нові  твори,  серед  них   оповідання   з   народного   життя письменниці  Марка  Вовчок  (1834-1907),  перший  в  українській  літературі історичний  роман  П.Куліша  (1819-1897)  "Чорна  Рада",   антикріпосницької повісті І. Нечуя-Левицького (1838-1918), роман П.Мирного "Хіба ревуть  воли, як ясла повні?".        У своїх повістях,  віршах  Іван  Франко  (1856-1916)  описував  життя селян, робітників, інтелігенції Галичини, що знаходилася під владою  Австро- Угорської імперії. Він написав також багато  публіцистичних  і  літературно- критичних статей українською,  польською  і  німецькою  мовами.  Його  драма "Украдене щастя" і досі йде на сценах театрів України,  на  її  основі  було знято декілька кінофільмів.        Чудовою поетесою і письменницею була  Леся  Українка  (1871-1913).  В своїх поетичних  працях  вона  розглядала  важливі  філософсько-історичні  і естетичні проблеми. Українське село напередодні й у період  революції  1905- 1907 рр. показали у своїх творах  М.Коцюбинський  (1864-1916),  В.Винниченко (1880-1951), В.Стефаник (1871-1936) та ін. Багато  хто  з  цих  письменників перекладав українською мовою художні твори світової літератури. 

 

 

Український театр ХІХ століття.

 

Особливої популярності в ХІХ ст. набув український театр. Марко Кропивницький заснував перший український професійний театр в 1881 році. Найбільш популярними були п’єси І.Котляревського "Наталка Полтавка", Т.Шевченка "Назар Стодоля", І.Гулака-Артемовського "Запорожець за Дунаєм".

З 1882 р. широку   популярність   в   Україні одержує Єлісаветградська театральна трупа, на чолі якої стояли  Марко  Кропивницький (1840-1910), Михайло Старицький (1840-1904) та  Іван  Тобілевич  (1845-1907) (згодом відомий драматург і актор Карпенко-Карий). Ця  трупа  ставила  п'єси українською  і  російською  мовами.  Репертуар  української   драми   (п'єси Котляревського,  Квітки-Основ'яненка,  Шевченка,  Кропивницького,  Карпенка- Карого і П.Мирного) обмежувався селянською  тематикою.  Постановки  п'єс  із життя інтелігенції, на теми української історії і  переклади  на  українську мову закордонних драматургів заборонялися. Часто  виступи  українських  труп залежали  від  дозволу  місцевого  начальства.  У  Придніпров'ї   (Київщина, Полтавщина, Катеринославщина)  українським  гастролюючи  трупам  доводилося працювати в таких умовах аж до революції 1905 року.

М.Кропивницький був реформатором українського  національного  театру, розвивав  його  в   шевченківських   традиціях,   використовуючи   багатства українського фольклору і  наслідки  етнографічних  досліджень  (національний одяг, предмети побуту, українські пейзажі,  декорації  і  т.п.).  Постановки були музичними і супроводжувалися піснями і танцями.  Вони  проклали  дорогу українській опері. Трупа  Кропивницького  з  успіхом  гастролювала  в  Росії (Петербурзі, Москві, містах Поволжя і Кавказу, Кишиневі, Варшаві). 

 

Українська культура першої половини ХХ століття.

 

ХХ століття було для України одним з найважчих. Одночасно саме в цей час наша країна нарешті набула незалежність. Навіть за умов тоталітарної культури українці знаходили в собі сили не поховати свій хист, не збитися "на манівці".

Після жовтневої революції в 1917 році Україна мала шанс отримати незалежну державу – фактично така держава була утворена в форматі УНР. За часів становлення радянської влади українська культура мала значні здобутки. Це було пов’язано з відносною толерантністю в перші роки після припинення громадянської війни. Існувало чимало творчих спілок. Радянська влада здійснювала політику коренізаціі та українізації. Пізніше ця політика радикально змінилася – основною ідеологією стала русифікація.

Кінець 20-их та 30-ті роки стали справжнім випробуванням для вітчизняної культури. Були репресовані та переважно знищенні тисячі митців, ламалася сама система національної основи. В 40-ві роки Україні довелося пройти крізь горнило війни, що забрала мільйони життів.

 

Українська культура другої половини ХХ століття.

 

Певні культурні зрушення відбулися із смертю Сталіна – після ХХ з'їзду КПРС було розвінчано "культ особи" та розпочалася т.зв. відлига.  Українська інтелігенція почала пошук нових свіжих ідей для національної реалізації в межах тоталітарної держави. В авангарді стояли поети: Василь Симоненко, Ліна Костенко, Євген Сверстюк, Іван Дзюба, Іван Драч, Микола Вінграновський і Дмитро Павличко.

Після відлиги в українській культурі здебільшого наступила реакція – національне та демократичне знову сильно придушувалося. Лише за часів перебудови знову залунали заклики до піднесення національної культури, що реалізувалися вже після набуття Україною незалежності в 1991 році. Сьогодні культурні процеси відзначені багатьма факторами.

 

 

 

 

 

1.     Життя та творчий доробок Т.Шевченка.

2.     Українська література ХІХ століття.

3.     Український театр ХІХ століття.

4.     Українська культура першої половини ХХ століття.

5.     Українська культура другої половини ХХ століття..

 

 

 

 

 

1.     Чому І.Котляревський – зачинатель, а Шевченко – основоположник нової української літератури?

2.     До якого жанру належить "Енеїда" І.Котляревського?

3.     Який зв'язок між творчістю та життям Т.Шевченка?

4.     Що Ви знаєте про походження українського театру?

5.     Які вам відомі твори Марка Вовчка?

6.     Наскільки в Україні був поширений модернізм?

7.     Які будівлі в стилі модернізму Ви знаєте в Києві?

8.     Коли розпочалися масові репресії в радянській Україні?

9.     Що таке коренізація?

10.   Які проблеми поставали перед українською культурою в період Другої світової війни?

11.   Що Ви знаєте про творчість О.Довженка?

12.   Що Ви знаєте про специфіку культури української діаспори? 

 

 

 

 

1.     Барвінський О.Г. Тарас Шевченко- апостол правди і науки, учитель людства: Спроба педагогічно-наукової розвідки / Б.П. Гречин (вступ.ст.та упоряд.). — Івано-Франківськ : Плай, 2001.

2.     Матеуш В.О. Тарас Шевченко з нами: Роздуми. — Хмельницький : НВП "Евріка" ТОВ, 2001.

3.     Огієнко І. Тарас Шевченко / Фундація ім. митрополита Іларіона (Огієнка) / Микола С. Тимошик (упоряд.,авт.передмови і комент.). — К. : Наша культура і наука, 2002.

4.     Полянський Олег Арсенович. Історичні силуети: Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко, Яків Головацький та ін.. — Т. : Лілея, 1998.

5.     Степанишин Б.І. Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка в школі: Методична трилогія. — К. : РВЦ "Проза", 1999.

6.     Тарас Григорович Шевченко ; З погляду вічності: Літературно-мистецький портрет ; Поетичний театр Шевченка / Обласна універсальна наукова бібліотека ім. Олеся Гончара; Обласна бібліотека для дітей / Жогалева О (уклад.). — Херсон, 1997.

7.     Тарас Шевченко і європейська культура: Зб. пр. Міжнар. 33 наук. шевченківської конф., 20-22 квітня 1999 року / Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка / В.С. Бородін (голова ред.кол.). — К.; Черкаси : БРАМА, 2000

8.     Тарас Шевченко і народна культура: Зб. пр. міжнар. (35-ї) наук. шевченківської конф., 20-22 квітня 2004 р.:У 2 кн. / Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України ; Черкаський національний ун-т ім. Богдана Хмельницького ; Черкаський науковий центр шевченкознавчих досліджень ; Осередок Наукового товариства Шевченка в Черкасах / В.Л. Смілянська (відп.ред.). — Черкаси : Брама-Україна, 2004.

9.     Моклиця М.В. Модернізм у творчості письменників ХХ століття: Навч. посібник для студ. вузів. — Луцьк : Вежа, 1999.

10.  Гребньова В.К. Олександр Довженко і тоталітаризм: Монографія. — Кіровоград, 1997

11.  Довженко О.П. Господи, пошли менi сили: Щоденник, кiноповiсть, оповiдання, фольклорнi записи,листи, документи. — Х. : Фолiо, 1994.

12.  Лавріненко Ю.А. Розстріляне відродження: Антологія 1917-1933:поезія - проза - драма- есей / Микола Кузьмович Наєнко (підгот.тексту,фахове ред.і передм.). — К. : Просвіта, 2001.

13.   Розин В. Введение в культурологию. -  М., Форум. 2000.

14.  Лихолобова З. Г. Сталінський тоталітарний режим та політичні репресії кінця 30-х років в Україні (переважно на матеріалах Донбасу): Навч. посібник для студ. іст. фак. — Донецьк, 1996.

15.  Науменко І.Я. Важкий час правди: Документально-публіцистичні розповіді про репресії на Запоріжжі. — Запоріжжя, 2001.

16.  Сіренко В.І. Велика зона злочинного режиму: Про переслідування та репресії укр. інакодумців у 70-80-х рр. минулого ст. — Д. : Пороги, 2005. .

17.  Томенко М.Д. Трагічні етюди: Голодомор, геноцид, репресії в Україні (1921-1922, 1932- 1933, 1937, 1947, 1949 рр.). Документи, факти, архівні матеріали, свідчення очевидців, листи-відгуки на епічно-психологічну поему народного болю "Трудова книжка матері":Книга третя трилогії. — К. : Видавниче підприємство "Деміур", 2003.

18.  Тоталітарна держава і політичні репресії в Україні у 20-80-ті роки: Матеріали міжнар. наук. конф., 15-16 вересня 1994 р. / НАН України; Інститут історії України / П.П. Панченко (ред.). — К., 1998.

19.  Ченцов В.В. Політичні репресії в радянській Україні в 20- ті роки / НАН України; Інститут історії України / П.Т. Тронько (наук.ред.). — К., 1999. .

20.  Шитюк М.М. Масові репресії проти населення Півдня України в 20- 50- ті роки ХХ століття / Інститут історії України НАН України. — К. : Тетра, 2000.

 

 

Яке місце сьогодні посідає Тарас Шевченко в живій свідомості української нації?  

 

1.      Художній фільм «Голод».

2.      Художній фільм «Вир».

3.      Художній фільм «Один в полі воїн».

4.      Художній фільм «Земля».

5.      Художній фільм «Залізна сотня».

6.      Художній фільм «Тарас Шевченко. Заповіт».

7.      Документальний фільм «Війна: український рахунок».

8.      Документальний фільм «Той, хто побудував камяну державу».

 

 

 

1.      http://ivan-bratus.narod.ru/index-t8.htm