TEMA 6
Праслов’янська культура. Культура Київської Русі
Методичні вказівки
Праслов’янська культура не може бути розглянута єдиним цілим – це, швидше, строката картина з багатьох елементів, кожний з яких розвивався своїм унікальним шляхом. І все ж єдність слов'янських народів мала місце й в сиву давнину – саме ця єдність виступила важливим чинником формування неповторної м'якої ментальності, одними з основних "носіїв" якої виступають українці.
Тривалий період українські землі в найдавніші часи були мало заселені – це відповідало територіальній специфіці. В V – IV тисячоліттях до н.е. на теренах нинішньої України почали розвиватися перші нечисленні общини, що вже володіли примітивними засобами обробітку ґрунту. З середини IV тисячоліття до н.е. на арену вітчизняної культури активно виходить трипільська цивілізація, що мала порівняно з оточуючими племенами високий рівень засобів виробництва та унікальну естетичну систему. Трипільські села можна співставити з невеликими тогочасними містами.
Велике значення для тогочасної культури мали кочові племена, що, як правило, вели напівкочовий спосіб життя. Першими племенами, про які до нас дійшли відомості, були кіммерійці. Та найбільше українську степову зону опанували скіфи, яких описав давньогрецький історик Геродот. Цей народ належав до індоєвропейської групи, мав розвинуту мистецьку та скотарську культуру. З ІІ століття до н.е. можна відзначити вагоме значення сарматських племен, які витіснили скіфів.
Власне, українці належать до східних слов'ян, що виокремилися з-поміж південних і західних слов'ян. Існує декілька теорій походження цих племен. Переважна більшість вчених зазначає, що прабатьківщиною слов'ян виступили північні схили Карпат, долина Вісли та басейн Прип'яті. З VII століття вони почали планомірно та одночасно розширювати ареал свого існування.
Культура східних слов'ян синтезувала досягнення культур народів, що проживали до цього в ареалі їх розселення. Разом з тим, вона є самобутньою,оригінальною культурою, складовою частиною світової культури. Найяскравіше культура слов'ян проявилася в зарубинецькій та черняхівській культурах та культурі антів. Жителі слов'янських городищ використовували природній ландшафт для спорудження своїх поселень, житло будували на високих берегах річок. Розміри поселень як правило невеликі. В центрі зводилися укріплені фортеці, які використовувалися для захисту від ворога, проведення племінних зборів та культових обрядів. Археологічними дослідженнями виявлено багато городищ в українських землях: Київщина - 400, Волинь - 350, Поділля - 250, Чернігівщини - 150, Галичина - 100. В кожному племінному об'єднанні були городові центри: у полян - Київ, сіверян - Чернігів, древлян - Турів. Найбільшим серед них був Київ. Він мав вулиці, майдани. Другим за розмірами був Чернігів.
Міста були центрами ремесла і торгівлі. Слов'яни володіли керамічним,ювелірним, скляним, шкіряним, збройним виробництвом. Миски, глечики,горщики та інший столовий та господарський посуд виробляли на гончарному колі. Ювелірні вироби виготовляли з бронзи, срібла, міді, золота. Бронзу застосовували для медичних інструментів - пінцетів та хірургічних ножів.
За релігійними поглядами, подібно іншим народам, слов'яни були язичниками, вони визнавали культ природи і культ роду, кожне плем'я мало своїх богів, але з часом відбулася їх уніфікація. На язичеських культах східних слов'ян позначився розвиток у них сільського господарства та класових відносин.
Багатобожжя. У древніх слов'ян існувало багатобожжя, вони поклонялися багатьом богам. Головним богом був бог блискавки і грому Перун, Дажбог - бог добра, Велес - бог худоби, Сварог - бог вогню, Стрибог - бог вітру та бурі, Хорс - бог сонця. Широко був розповсюджений культ предків. Прочиталися Боги роду - Бог-Отець та Богиня-Мати. Стародавні язичеські культи слов'ян боготворили сили природи - воду, вогонь, землю, рослини, звірів. Східні слов'яни поклонялися озерам, рікам,деревам, тваринам. Вони вважали, що в лісах та будинках живуть духи, в озерах, потоках та водоймах - русалки. Вони приносили їм в жертву хліб, худобу та іншу їжу. Культ природи викликав становлення різних обрядів і свят, зв'язаних зі змінами пори року - весни, літа, осені та зими. Вони перейшли і до християнських свят у вигляді різних обрядів: щедрування, колядування, купальські свята, масляна, веснянки тощо. В цих святах відбивався старовинний скотарський та хліборобський побут народу.
Культ роду проявлявся в обрядах зв'язаних з народженням дитини, весіллям, смертю, похованням. Слов'яни вірили в життя після смерті і разом з померлим клали в могилу їжу, зброю, прикраси. Над могилою насипали кургани і справляли тризну. До нашого часу дожив один з старовинних обрядів - відзначення дня смерті.
Таким чином, в східнослов'янській культурі відбилися впливи народів, які проживали на території сучасної України, та сусідніх народів і племен.
Київська Русь – це перша серйозна спроба українського народу збудувати власну могутню державу. Звичайно, про українців тут можна говорити з певними застереженнями – ще мали минути століття запеклої боротьби та страждань, доки наша нація сформується остаточно.
В VI-VII столітті на території Середнього Подніпров'я почала формуватися держава, що отримала назву "Русь". Центр цього державного утворення був у Києві. Вже в VIIІ – ІХ століттях на основі цього об'єднання сформувалася ранньофеодальна держава Київська Русь. Одним з відомих князів Київської Русі періоду її формування став Олег (пом. 912?). Це був князь з династії Рюриковичів, що зумів згрупувати навколо себе численних прихильників і досягти значних політичних і військових успіхів. В культурній традиції він відомий і за образом "віщого Олега". Наступним князем був Ігор (912—945). Його правління відзначене значними проблемами для країни. Після смерті Ігоря владу перебрала його дружина Ольга (945—962). Історики по-різному подають її вдачу. Це була вольова, розумна та жорстока жінка. Вона зуміла зорганізувати країну, з нею були пов’язані багато надій на розквіт культури. Зокрема, вона прийняла християнство. Син Ігоря Святослав (962—972) став наступним князем. Насамперед це був князь-воїн.
Успіхи східних слов'ян у розвитку господарства та їхнє об'єднання в єдиній державі сприяли розвитку культури Київської Русі, що досягла високого рівня у співставленні з іншими народами світу. Велике значення для розвитку культури Київської Русі мало запровадження християнства. Християнство - одна з основних світових релігій, поряд з ісламом, буддизмом та іудаїзмом.
Християнізація слов'янських країн відбулася у 9-10 ст.: Болгарія - 864 рік, Чехія - 928 р., Польща - 966 р. Завершенням християнізації Русі було масове хрещення населення у 988 р. за наказом Київського князя Володимира Великого. На території Русі християнство існувало ще в римські часи в Херсонесі (Корсунь). Тут була розташована грецька церква. На Вселенських соборах в Нікії (325) та Константинополі (381) згідно письмових джерел були присутні єпископи Херсонеської єпархії.
Перша згадка про християнство на Русі є у договорі князя Ігоря з греками 944 р.: про руських послів-християн, які присягали на хресті.
Переломним моментом в розвитку Київської Русі стало князювання Володимира Великого (980-1015). Він здійснив низку державних реформ, найбільш значущою з яких було хрещення Русі (988). В Київській Русі було зроблено вибір на користь християнства, що після розколу церкви розділилося на православ’я та католицизм. Саме візантійський (східний) обряд став домінуючою релігією в нашій країні. Здобутки Володимира Великого зберіг та помножив Ярослав Мудрий (1034-1054). Правління цього князя прийнято вважати найвищою точкою розцвіту Київської Русі. Значно зросло значення культури та освіти. Ярослав Мудрий зумів розбудувати одну з найбільш прогресивних європейських країн Середньовіччя. Після його смерті країна почала занепадати.
Література в Київській Русі була тісно пов’язана з християнською церквою. Саме з візантійськими ченцями Кирилом та Мефодієм пов'язують створення старослов'янської абетки (860-ті рр.). Вона базувалася на грецькому алфавіті та мала 43 літери, що виконували також роль цифр. Поряд з кирилицею деякий час була у вжитку й глаголиця, проте вона проіснувала лише до ХІІІ століття.
Літературні джерела Київської Русі слід розділити на:
1) Свідчення фольклору;
2) Перекладну літературу;
3) Оригінальну літературу.
До фольклору того часу відносяться: обрядові пісні, календарні пісні, заговори та заклинання, казки, розповіді побутового та історичного характеру, легенди, прислів'я та приказки, загадки, билини. Останні збереглися лише на півночі Русі, хоча розповідають про події, які наче б то відбувалися у Києві.
Перекладна література носить, головним чином, церковно-релігійний, християнський характер. Це:
1. Остромирово Євангеліє - найдавніший датований східно-слов'янський рукопис, найдавніша давньоцерковно-слов'янська пам'ятка східно-слов'янської редакції. Перекладено для новгородського посадника Остромира за часів Ярослава Мудрого (1056-1057). Зберігається в публічній бібліотеці СПБ ім. Салтикова-Щедріна.
2. Повчання - писання отців православної церкви -Іоанна Златоуста, Іоанна Дамаскіна, Єфрема Сірина (в 19 ст. вони перекладалися на народну українську мову Т.Шевченко, П.Кулішем, М.Шашкевичем).
3. Збірники релігійного та релігійно-світського характеру
До оригінальної літератури відносяться твори місцевого авторства. У монастирях створювалися перші письмові історичні праці, що називалися літописами (запис по роках). Літописання Київської Русі почалося за зразком візантійських хронік. Перший літописний запис з'явився в 1039 р. Історичні записи вели ченці Києво-Печерського, Видубицького та інших монастирів. "Повість временних літ". Чернець-літописець Нестор до 1113 р. склав "Повість временних (минулих) літ", де розповів про те, "відкіля пішла земля Руська, хто у Києві перший почав княжити і відкіля Руська земля взялася". Ця пам'ятка є головним і в багатьох випадках єдиним джерелом з історії східного слов'янства та Київської Русі. Нею було покладено початок історіографії Київської держави.
Найвидатнішим взірцем поетичної творчості на Русі другої половини 12 ст. є "Слово о полку Ігореве". Невідомий автор з надзвичайною художньою силою описав трагічний стан Русі в епоху феодальної роздробленості. Сюжетом твору стала історія походу Новгород-Сіверського князя Ігоря Святославовича проти половців у 1185 р. за часів галицького князя Ярослава Осмомисла (1152- 1187). Сіверські князі були розгромлені і, разом з багатьма воїнами, захоплені в полон. Вся поема перейнята закликом до об'єднання русичів проти зовнішніх ворогів.
Поема написана в мажорному настрої, ознаки якого зникають з руської християнської літератури вже з середини 11 ст. Замість нього з'являється релігійний екстремізм, проповідь загального відходу від світу, чернецьке убивання плоті, самоприниження людини, безвихідність, безсилля, загибель усіх надій. Дослідники припускають, що "Слово" було не єдиним твором такого стилю, але воно випадково уціліло завдяки своїй об'єднавчій ідеї. Весь інший спадок був знищений правлячою церквою і замінено життями святих. "Слово о полку Ігореве" - відомий пам'ятник давньоруської середньовічної літератури. Він стоїть поруч з такими всесвітньо-відомими епосами як "Давид Сасунський" (Вірменія, 7-10 ст.), "Пісня про Роланда" (Франція, 12-13 ст.), "Витязь в тигровій шкурі" Шота Руставелі (Грузія, 12 ст.).
Архітектура дохристиянської Русі не дійшла до наших днів. З приходом християнства почали будувати численні кам'яні церкви, найбільш відомі з яких – Десятинна церква та Софійський собор. Проблемою будівництва було те, що візантійські архітектори не знали специфіки українського ґрунту. До основних фортифікаційних будівель належать Золоті ворота в Києві. В оформленні церков значне місце посідали фрески та мозаїки.
Давньоруські зодчі зводили складні дерев'яні і кам'яні спорудження, що вражали своїми розмірами, пропорційністю і красою внутрішньої оздоби. Символом розквіту Київської Русі стали Десятинна церква (989-996), Софійський собор (1017-1037), Золоті ворота (1037, реконструйовані в 80-х рр. 20 ст.), Успенський собор Києво-Печерської Лаври(1073-1078, зірваний у 1941 р., зараз відбудовується), Михайлівський Золотоверхий собор Михайлівського монастиря у Києві (1108-1113, зірваний у 1934-35 рр., зараз відбудовується). Собори святої Софії, подібні Собору святої Софії в Константинополі, були збудовані, крім Kиєва, в Новгороді та Полоцьку. Пам'ятниками уміння давніх руських архітекторів є Успенський Собор Єлецького монастиря (12 ст.), Спаський Собор (1036), Борисоглебський Собор (1123), П'ятницька церква (кінець 12-початок 13 ст.) в Чернігові, княжий палац та Пантелеймонівська церква (1200) в Галичі, Успенський Собор (1160) та церква св.Василя (кінець 13-початок 14 ст.) у Володимирі-Волинському руїни Успенської церкви у с.Крилосі біля Галича (12 ст.) та ін.
Значна будівельна робота продовжувалася у Переяславі наприкінці 11-го століття (церква святого Михайла та палац єпископа) .В 12-му ст., внаслідок розпаду Київської Русі на феодальні князівства, в Києві, Чернігові та Переяславі сформувалися місцеві архітектурні школи, кожна з власним стилем.
Питання семінарського заняття
1. Культура та побут народів, що проживали на території сучасної України..
2. Релігія, обряди та звичаї давніх слов'ян.
3. Формування Київської Русі..
4. Прийняття християнства. Хрещення Русі.
5. Основні літературні пам’ятки Київської Русі.
6. Архітектура Київської Русі.
Питання для самоперевірки
1. Які основні теорії походження слов'ян Вам відомі?
2. Які народи проживали на території сучасної України в давнину?
3. Що Ви знаєте про трипільську культуру?
4. Яких язичницьких слов'янських богів Ви знаєте?
5. Які ви знаєте основні слов'янські свята?
6. Що було притаманне поховальним та весільним обрядам?
7. Що ви знаєте про наукові уявлення давніх слов'ян?
8. В чому полягала феодальна сутність Київської Русі?
9. Які основні аргументи висував Володимир Великий при прийнятті християнства східного обряду (православ’я)?
10. Які наслідки мало прийняття християнства для подальшого культурного розвитку Київської Русі (та України)?
11. Чим характеризується правління Ярослава Мудрого?
12. Яка основна ідея "Слова о полку Ігоровім"?
13. Що Ви знаєте про фрески та мозаїки часів Київської Русі?
Література до теми
1. Проблеми походження та історичного розвитку слов'ян: Зб. наук. статей, присвяч. 100-річчю з дня народження Віктора Платоновича Петрова / НАН України; Інститут археології / В.Д. Баран (відп.ред.). — К. : РАС, 1997.
2. Баран В.Д. Україна крізь віки: В 15 т. / НАН України; Інститут археології / В.А. Смолій (ред.) — К. : Альтернативи, 1998. Т. 3 : Давні слов'яни.
3. Приходнюк О.М. Степове населення України та східні слов'яни (друга половина І тис. н.е.) / Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича; Буковинський центр археологічних досліджень. — К.; Чернівці : Прут, 2001.
4. Таранець В.Г. Арії. Слов'яни. Руси: Походження назв Україна і Русь / Національна академія держ. управління при Президентові України; Одеський регіональний ін-т держ. управління. — О. : ОРІДУ НАДУ, 2004.
5. Андрєєва Н.Б. Скіфська культура: Метод. вказівки / Національний ун-т кораблебудування ім. адмірала Макарова. — Миколаїв, 2004.
6. Богданов В.В. Русь, славяне, аризанты, скифы, готы, гунны, пины, варяги. — М. : Белые альвы, 2001.
7. Гаврилюк Н.А. та ін. Палеодемография скифского населения Северного Причерноморья / АН; Институт археологи. — К., 1994..
8. Гаврилюк Н.А. Скотоводство Степной Скифии / НАН Украины; Институт археологи. — К., 1995. — 141с.
9. Колотухин В.А. Киммерийцы и скифы Степного Крыма (подкурганные погребения Степного Крыма начала железного века)=Cimmerians and Scythians of the Steppe Crimea/ V.A.Kolotuchin / НАН Украины; Крымский филиал Института археологии. — Симф. : Сонат, 2000.
10. Іванченко Р. П. Київська Русь: початки Української держави: Посібник з історії. — К., 1995.
11. Карасевич А.О., Лисенко Л.Г. Київська Русь: історія політичної думки та її джерела: Навч. посіб. / Уманський держ. педагогічний ун-т ім. Павла Тичини. — К., 2002.
12. Київська Русь. — Х. : МОСТ-Торнадо, 2003.
13. Коновалов М.А. Конспект лекції "Київська Русь" з дисциплини "Історія України": Для студ. усіх спец. денної та заоч. форм навч. / Український держ. ун-т харчових технологій. — К., 1995.
14. Левитська І.Г. Київ та Київська Русь: Каталог виставки творів / Спілка художників України; Київська організація спілки художників України / Л.І. Максименко (упоряд.), З.О. Чегусова (вступ.ст.). — К., 1989.
15. Моця О.П., Ричка В. М. Київська Русь: від язичництва до християнства: Навч. посібник / Міжнародний фонд "Відродження". — К. : Глобус, 1996.
16. Ричка В.М. Київська Русь: проблема етнокультурного розвитку (конфесійний аспект). — К., 1994.
Тема для обговорення / моделювання
Чи зберігся за тисячу років вплив християнства на Україну? Ч можна вважати Україну християнською державою?
Мультимедійні матеріали
1. Документальний фільм «История государства российского» (2 частини).
Ресурси інтернету
1. http://ivan-bratus.narod.ru/index-t6.htm